утаювати
УТАЮВАТИ (ВТАЮВАТИ), юю, юєш, недок., УТАЇТИ (ВТАЇТИ), аю, аїш, док., перех. Зберігати в таємниці, приховувати від інших. [Конон:] В наших товариських умовах сказано ясно:.. нічого не втаювати, щирість і одвертість - наш принцип! (Кроп., III, 1959, 262); Щорс кашлем заходивсь різким І зупинився серед хати; Не міг він більше утаїть Свого важкого нездоров'я... (Шер., Дорога.., 1957, 126); - Я йому [судді] все розкажу, усе повідаю, мій батечку рідний, нічого не утаю (Кучер, Прощай.., 1957, 434); // Таємно привласнювати. Сердюки теж встряли в розмову, намагаючись околицею вивідати в земляка, чи є змога чабанам утаювати від прикажчиків ягнят або готові смушки (Гончар, Таврія, 1952, 232).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | утаюю | утаюємо |
2 особа | утаюєш | утаюєте |
3 особа | утаює | утаюють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | утаюватиму | утаюватимемо |
2 особа | утаюватимеш | утаюватимете |
3 особа | утаюватиме | утаюватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | утаював | утаювали |
Жіночий рід | утаювала | |
Середній рід | утаювало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | утаюймо | |
2 особа | утаюй | утаюйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | утаюючи | |
Минулий час | утаювавши |