утиль
УТИЛЬ, ю, ч. Непридатні для вжитку речі, які можна використати як сировину (металевий брухт, ганчір'я, папір і т. ін.). Ми були і чорноробами, і вантажниками, і збирачами утилю (Жур., Звич. турботи, 1960, 39); - Тепер шукаю чоловіка, щоб збирав тим конем утиль, заготовлювачем нашим був (Кучер, Трудна любов, 1960, 254).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | утиль | утилі |
Родовий | утилю | утилів |
Давальний | утилеві, утилю | утилям |
Знахідний | утиль | утилі |
Орудний | утилем | утилями |
Місцевий | на/у утилі | на/у утилях |
Кличний | утилю | утилі |