ухвалений
УХВАЛЕНИЙ1, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ухвалити1. Іванов, присвічуючи кишеньковим ліхтариком, читав сам собі текст відозви до всіх робітників міста Славгорода, щойно ухваленої на спільному засіданні партійного комітету та заводського партійного осередку (Головко, II, 1957, 617).
УХВАЛЕНИЙ2, а, е, заст. Дієпр. пас. мин. ч. до ухвалити2. - А в вашому ухваленому замку лишилась-но жонота [жіноцтво] сама (Стар., Облога.., 1961, 25); Усмішка надзвичайно красила її всю, робила її принаднішою од ухвалених вродливиць (Дн. Чайка, Тв., 1960, 44).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | ухвалений | ухвалена | ухвалене | ухвалені |
Родовий | ухваленого | ухваленої | ухваленого | ухвалених |
Давальний | ухваленому | ухваленій | ухваленому | ухваленим |
Знахідний | ухвалений, ухваленого | ухвалену | ухвалене | ухвалені, ухвалених |
Орудний | ухваленим | ухваленою | ухваленим | ухваленими |
Місцевий | на/у ухваленому, ухваленім | на/у ухваленій | на/у ухваленому, ухваленім | на/у ухвалених |