ушанування
УШАНУВАННЯ (ВШАНУВАННЯ), я, с. 1. Дія за знач. ушановувати і ушанувати. Юзині родичі не жалували коштів на учту, на ушанування 16-літніх роковин дочки-одиначки (Л. Укр., III, 1952, 666); Все більшого розповсюдження на Україні набувають колгоспні свята Трудової слави. Вони влаштовуються для вшанування передових виробничників (Нар. тв. та етн., 3, 1957, 111); Вшанування пам'яті поета-революціонера Т. Г. Шевченка; Вшанування міст-героїв; Вшанування передовиків полів.
2. діал. Повага, пошана. Минаючи попри нас, вона спаленіла і, кланяючись з ушануванням перед моєю матір'ю, вдарила коня й майнула далі (Коб., III, 1956, 51).
Моє [вам] ушанування - ввічлива формула вітання. [Психіатр:] Головне, не треба читати на ніч. Тоді, сподіваюсь, і безсоння мине. Ну, моє вшанування ще раз (Л. Укр., II, 1951, 66).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | ушанування | ушанування |
Родовий | ушанування | ушанувань |
Давальний | ушануванню | ушануванням |
Знахідний | ушанування | ушанування |
Орудний | ушануванням | ушануваннями |
Місцевий | на/у ушануванні | на/у ушануваннях |
Кличний | ушанування | ушанування |