ущемляти
УЩЕМЛЯТИ (ВЩЕМЛЯТИ), яю, яєш, недок., УЩЕМИТИ (ВЩЕМИТИ), млю, миш; мн. ущемлять; док., перех. 1. Затискувати що-небудь між чимсь; // безос. А от один чудак якийсь. Так-таки прямісінько змірив [ковбок] у щілини між двома каменями.. І тоді лише схаменувся, як ущемило його порядно. Та так порядно, що нема як уже й ворухнутися (Хотк., II, 1966, 329).
2. тільки док., перен. Викликати душевний біль; образити кого-небудь. Боже! коли б хто, а то се батько говорить. Так мене вщемив, що й хата мені ненавидна стала (Барв., Опов.., 1902, 239).
◇ Ущемити [за] серце кого - глибоко вразити, схвилювати кого-небудь. [Олеся:] Візьму книжку читати, який-небудь факт так.. ущемить за серце, що годі вже й читати: зрадливі думки галопом обгорнуть душу, і давлять її, і рвуть на шматки (Кроп., II, 1958, 267); І жура якась ущемить серце кожного, хто чує ці невидимі звуки. Стане, тихо зітхне... (Хотк., II, 1965, 55).
3. перен. Завдавати кому-небудь шкоди, неприємностей, утискувати кого-небудь; обмежувати, урізувати щось. Польський уряд ущемляв матеріальні інтереси його родини (Вільде, Сестри.., 1958, 65).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | ущемляю | ущемляємо |
2 особа | ущемляєш | ущемляєте |
3 особа | ущемляє | ущемляють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | ущемлятиму | ущемлятимемо |
2 особа | ущемлятимеш | ущемлятимете |
3 особа | ущемлятиме | ущемлятимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | ущемляв | ущемляли |
Жіночий рід | ущемляла | |
Середній рід | ущемляло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | ущемляймо | |
2 особа | ущемляй | ущемляйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | ущемляючи | |
Минулий час | ущемлявши |