фаетон
ФАЕТОН, а, ч . 1. Легкий чотириколісний екіпаж з відкидним верхом. По середині [вулиці], битій каменем, гуркотали карети, коляски, фаетони... (Мирний, І, 1949, 170); У відкритих фаетонах, здіймаючи куряву, проїздили чиновники (Рибак, На світанку, 1940, 157).
2. Легковий автомобіль з відкритим кузовом.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | фаетон | фаетони |
Родовий | фаетона | фаетонів |
Давальний | фаетонові, фаетону | фаетонам |
Знахідний | фаетон | фаетони |
Орудний | фаетоном | фаетонами |
Місцевий | на/у фаетоні | на/у фаетонах |
Кличний | фаетоне | фаетони |
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | Фаетон | Фаетони |
Родовий | Фаетона | Фаетонів |
Давальний | Фаетонові, Фаетону | Фаетонам |
Знахідний | Фаетона | Фаетонів |
Орудний | Фаетоном | Фаетонами |
Місцевий | на/у Фаетоні | на/у Фаетонах |
Кличний | Фаетоне | Фаетони |