фламандці
ФЛАМАНДЦІ, ів, мн. (одн. фламандець, дця, ч.; фламандка, и, ж.). Народ, що становить одну з основних груп населення Бельгії, переважна більшість якого живе на її півночі та заході, а також у південних провінціях Нідерландів і північній частині Франції. Фламандці живуть на півночі [Бельгії]. Це нащадки германських племен. Вони говорять фламандською мовою, яка близька до голландської (Ек. геогр. заруб, країн, 1956, 96); В мові - ритміка Верхарна, Рубенс - мабуть в тому є, Що зирне фламандка гарна Й вас до місця прикує (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 113).
фламандець
ФЛАМАНДЕЦЬ див. фламандці.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | фламандець | фламандці |
Родовий | фламандця | фламандців |
Давальний | фламандцеві, фламандцю | фламандцям |
Знахідний | фламандця | фламандців |
Орудний | фламандцем | фламандцями |
Місцевий | на/у фламандці, фламандцеві | на/у фламандцях |
Кличний | фламандцю | фламандці |
фламандка
ФЛАМАНДКА див. фламандці.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | фламандка | фламандки |
Родовий | фламандки | фламандок |
Давальний | фламандці | фламандкам |
Знахідний | фламандку | фламандок |
Орудний | фламандкою | фламандками |
Місцевий | на/у фламандці | на/у фламандках |
Кличний | фламандко | фламандки |