фуркіт
ФУРКІТ, коту, ч. Звуки, утворювані крилами птахів при польоті або швидким рухом, дією чого-небудь. Табунець горобців з фуркотом вилетів із клуні (Стельмах, II, 1962, 403); Тихо було навколо, спали степи. З фуркотом спурхували з придорожньої трави обважнілі жайворонки в темноту (Гончар, Таврія, 1952, 368); Кайло вкрилося туманом, і холодну дерев'яну ручку було чути навіть крізь рукавиці. Земля була мерзла і тверда, як бетон. Відбиті грудочки відлітали з фуркотом, як уламки гранати (Тют., Вир, 1964, 481).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | фуркіт | фуркоти |
Родовий | фуркоту | фуркотів |
Давальний | фуркотові, фуркоту | фуркотам |
Знахідний | фуркіт | фуркоти |
Орудний | фуркотом | фуркотами |
Місцевий | на/у фуркоті | на/у фуркотах |
Кличний | фуркоте | фуркоти |