халтура
ХАЛТУРА, и, ж., розм. 1. Побічний легкий заробіток понад основний, звичайний. [Передрягін:] Так, ця стаття нам обом допомогла. Зоя кинула халтуру і взялася писати вірші (Коч., II, 1956, 132).
2. Несумлінна, неакуратна робота (перев. без знання справи, без почуття відповідальності). Що може бути огиднішого і мерзеннішого за халтуру в мистецтві? (Смолич, Театр.., 1946, 46); Митці України віддадуть всі сили і талант, будуть і далі вести рішучу боротьбу проти буржуазної ідеології, викорінювати халтуру і ремісництво, аполітичність і сірість у мистецтві (Мист., 1, 1959, 4); // Продукт такої роботи. - Зрештою, наш обов'язок давати читачам те, що вони просять. - А коли вони просять халтуру? - поцікавилась Женя (Мур., Свіже повітря.., 1962, 134).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | халтура | халтури |
Родовий | халтури | халтур |
Давальний | халтурі | халтурам |
Знахідний | халтуру | халтури |
Орудний | халтурою | халтурами |
Місцевий | на/у халтурі | на/у халтурах |
Кличний | халтуро | халтури |