харкнути
ХАРКНУТИ, ну, неш, док., розм. Однокр. до харкати. За цим сусіда голосно харкнув й, одвернувшись від Калашника, поважно сплюнув набік (Епік, Тв., 1958, 413); Він зайшовся кашлем, з лайкою перемішаним, і харкнув на долівку (Головко, II, 1957, 282); Семен страшно заревів, харкнув кров'ю, згріб п'ятірнею сиву бороду батька і видер з неї великий жмут волосся (Чаб., Катюша, 1960, 69).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | харкну | харкнемо |
2 особа | харкнеш | харкнете |
3 особа | харкне | харкнуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | харкнув | харкнули |
Жіночий рід | харкнула | |
Середній рід | харкнуло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | харкнімо | |
2 особа | харкни | харкніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | харкнувши |