хвальковитість
ХВАЛЬКОВИТІСТЬ, тості, ж. Властивість за знач. хвальковитий. Може, самовпевнена хвальковитість Сидоренка підштовхнула його, а може, бажання спробувати власні сили, собі самому довести, що на відважні вчинки здатний не тільки Кирило (Собко, Звич. життя, 1957, 6).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | хвальковитість | хвальковитості |
Родовий | хвальковитості, хвальковитости | хвальковитостей |
Давальний | хвальковитості | хвальковитостям |
Знахідний | хвальковитість | хвальковитості |
Орудний | хвальковитістю | хвальковитостями |
Місцевий | на/у хвальковитості | на/у хвальковитостях |
Кличний | хвальковитосте | хвальковитості |