хвильний
ХВИЛЬНИЙ, а, е. 1. З хвилями; хвилястий. Біжить перед очима до далекого обрію хвильний степ (Рибак, Переясл. Рада, 1948, 233); Враз поринув парубок у хвильне море трав (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 54).
2. перен. Який викликає хвилювання; хвилюючий. Тепер пригадалася Раздорину хвильна й незабутня зустріч у палаті (Шиян, Магістраль, 1934, 103); Моя ти зоре, румунські гори Стоять кругом, кругом. А думи вільні, а думи хвильні Витають десь поза Дніпром (Гончар, IV, 1960, 10); // Збентежений, схвильований. Батько довго прислухався. А тоді хвильний пройшовся по хаті й сів у кінці столу (Головко, І, 1957, 97); Він обняв її, збуджену і хвильну, міцно притис до серця, завмер у німому мовчанні (Цюпа, Назустріч.., 1958, 280).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | хвильний | хвильна | хвильне | хвильні |
Родовий | хвильного | хвильної | хвильного | хвильних |
Давальний | хвильному | хвильній | хвильному | хвильним |
Знахідний | хвильний, хвильного | хвильну | хвильне | хвильні, хвильних |
Орудний | хвильним | хвильною | хвильним | хвильними |
Місцевий | на/у хвильному, хвильнім | на/у хвильній | на/у хвильному, хвильнім | на/у хвильних |