хвостовик
ХВОСТОВИК, а, ч. Загальна назва спеціальних кінців у деяких деталях машин, інструментах, що служать для закріплення або зчеплення їх з іншими деталями чи механізмами. - Відломився хвостовик запірного клапана, Ольго Олексіївно,- вуркотливим голосом промовив Зот Зотович (Донч., III, 1956,430); Мітчик складається з робочої частини і хвостовика, за допомогою якого він закріплюється під час роботи у патроні чи воротку (Слюс. справа, 1957, 216).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | хвостовик | хвостовики |
Родовий | хвостовика | хвостовиків |
Давальний | хвостовикові, хвостовику | хвостовикам |
Знахідний | хвостовик | хвостовики |
Орудний | хвостовиком | хвостовиками |
Місцевий | на/у хвостовику | на/у хвостовиках |
Кличний | хвостовику | хвостовики |