хлип
ХЛИП, у, ч., розм. 1. Дія за знач. хлипати і звуки, утворювані цією дією. Та й стане плакати [дочка] тихенько, щоб бува матір не збудити - самим хлипом (Головко, II, 1957, 366); Він з хлипом втягнув у себе повітря, неначе проковтнув його (Перв., Дикий мед, 1963, 475); Та Вікторові зараз не до процедур. Прикурив від недокурка, затягається аж із хлипом (Головко, І, 1957, 482); Мулисте дно запружинило під ногами, з хлипом вгинаючись верхнім пластом у прогнилу під-грунтову порожнечу і знов підіймаючись (Гончар, II, 1959, 416); Увечері Дніпра веселий хлип юнацьке серце позбавля спокою (Перв., І, 1947, 66).
2. тільки мн. Переривчастий плач з зітханням, поривчастим вдиханням повітря. Увірилась йому своїми хлипами (Сл. Гр.).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | хлип | хлипи |
Родовий | хлипу | хлипів |
Давальний | хлипові, хлипу | хлипам |
Знахідний | хлип | хлипи |
Орудний | хлипом | хлипами |
Місцевий | на/у хлипі | на/у хлипах |
Кличний | хлипе | хлипи |