хмелина
ХМЕЛИНА, и, ж. Одне стебло хмелю (у 1 знач.). - Ой хмелю ж мій, хмелю, Тонкая хмелино, Де ж ти, хмелю, зиму зимував, Що й не розвивався (Укр. нар. пісні, 1, 1964, 149); Як хмелині вгору виться, Тичини немає! (Чуб., V, 1874, 194); У одному хорошому садочку, Геть-геть аж у куточку, Стирчав кілок між Лопухом, А по йому Хмелина повилася (Гл., Вибр., 1957, 197); *У порівн. Покохала Маруся Прохора - і мов та хмелина коло його в'ється (П. Куліш, Вибр., 1969, 265).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | хмелина | хмелини |
Родовий | хмелини | хмелин |
Давальний | хмелині | хмелинам |
Знахідний | хмелину | хмелини |
Орудний | хмелиною | хмелинами |
Місцевий | на/у хмелині | на/у хмелинах |
Кличний | хмелино | хмелини |