хроматизм
ХРОМАТИЗМ, у, ч. 1. фіз. Властивість білого променя розкладатися на промені різних кольорів або властивість деяких речовин забарвлювати промінь, який крізь них проходить. Основні аберації рефрактора - хроматизм, сферична аберація і кома. Внаслідок того, що промені з різною довжиною хвилі (різних кольорів ) переломляються лінзою по-різному, все випромінювання не збирається в одному фокусі (Наука.., 1, 1964, 44).
2. муз. Зміна діатонічного ступеня ладу на половину тону. Хроматизми - характерна риса стилю Лятошинського. Вони проникають у внутрішню структуру звукоряду, підсилюють емоційність, експресивність образів (Нар. тв. та етн., 6, 1968, 54); З остаточним розколом [християнства] на східне і західне в XI ст. боролись дві системи культового співу - григоріанський діатонічний спів на Заході і православний спів Сходу, встановлений І. Дамаскіним, який допускав хроматизми (Нар. тв. та етн., 1, 1974, 22).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | хроматизм | хроматизми |
Родовий | хроматизму | хроматизмів |
Давальний | хроматизмові, хроматизму | хроматизмам |
Знахідний | хроматизм | хроматизми |
Орудний | хроматизмом | хроматизмами |
Місцевий | на/у хроматизмі | на/у хроматизмах |
Кличний | хроматизме | хроматизми |