хутірець
ХУТІРЕЦЬ, рідше ХУТОРЕЦЬ, рця, ч. Зменш.-пестл. до хутір. Схотілось мені навідаться у рідний край - глянуть на свій хутірець і поклониться батьківській і матчиній могилці (Стор., І, 1957, 299); А в Зосі ж і придане більше, старий Король навіть хутірець має (Стельмах, І, 1962, 531); Там стояло невеличке сільце, або краще - невеличкі хутірці розсипались по балці, як стоги сіна зимою по степу (Мирний, II, 1954, 81); Ідемо день, ідемо другий, ідемо й третій, а жодного тобі села, жодного хуторця.. не минаємо (Морд., І, 1958, 44); Хутірець розкинувся в степу над глибокою балкою. Хати стояли на підгір'ї, а садиби спадали вниз городами й левадами до невеличкої річечки (Цюпа, Краяни, 1971, 328).
◇ Сидіти (сісти, жити) хутірцем (хуторцем) - те саме, що Сидіти хутором (див. хутір). Раділа вдова, що трапились їй добрі молотники, А жила вдова собі хуторцем (Барв., Опов.., 1902, 304).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | хутірець | хутірці |
Родовий | хутірця | хутірців |
Давальний | хутірцеві, хутірцю | хутірцям |
Знахідний | хутірець | хутірці |
Орудний | хутірцем | хутірцями |
Місцевий | на/у хутірці | на/у хутірцях |
Кличний | хутірцю | хутірці |