цебер
ЦЕБЕР, цебра, ч. 1. Велика дерев'яна (рідше металева) посудина, що має вигляд зрізаної діжки, яку використовують для різних господарських потреб (для збирання помиїв, годівлі худоби і т. ін. ). Дрючок лежав на плечах, великий цебер плавно гойдався, і хлюпали млявими хвилями сірі помиї (Коцюб., II, 1955, 193); Готувати вівсяне молоко треба в чистих бідонах або металевих цебрах (Свинар., 1956, 145); Од важких цебрів корови підіймають розкішні голови, здивовано дивляться на дівчину (Стельмах, II, 1962, 310); - Це не весна, коли сонце та вітер сюди-туди - і грязюки як не було. Восени: ложка дощу - цебер болота (Логв., Літа.., 1960, 26); *Образно. І клали небеса байдужий блиск.. на кучері стерні з бездонного цебра (Сос., І, 1957, 289).
2. Конічна перев. дерев'яна посудина з дужкою, признач. для носіння і зберігання води та іншої рідини; велике відро. - Кидай, Галю, шити та дрімати Та йди, Галю, цебром воду носи (Чуб., V, 1874, 703); У Києві на Подолі Козаки гуляють. Як ту воду, цебром-відром Вино розливають (Шевч., II, 1963,53); В найхолодніший ранок Петро ходив купатися, а не мав де, то бодай з цебра обливав себе свіжою водою (Ле, Мої листи, 1945, 62).
◇ Як (мов, немов і т. ін. ) з цебра [лити, политися] - те саме, що Як з відра [лити] (див. відро). Мовби небо розірвалось, Мов із цебра дощ полився! (Л. Укр., IV, 1954, 179).
3. Велика дерев'яна або металева посудина у вигляді конічного або циліндричного відра, якою підіймають воду з колодязя, руду або землю з шахт і т. ін. Панько останній ускочив у дерев'яний великий цебер до чотирьох товаришів і гукнув машиністу: - Пускай! (Гр., І, 1963, 367); Колодязь був глибоченький, я грюкнув цебром, пускаючи його до води (Перв., Материн.. хліб, 1960, 8); Для розчистки криниці було створено кваліфіковану бригаду. Три дні великим цебром витягали з колодязя каміння, цеглу, глину, заліззя (Мельн., Коли кров.., 1960, 21); А воду тягає він [осел] так. Підпряжуть його до дишла. Ходить він у дишлі, крутить барабан. На барабан накручується кодола, а до кінця кодоли прив'язаний цебер, ціла бочка! (Сенч., На Бат. горі, 1960, 263); // Посуд, який використовується на будівництві, в металургійній промисловості і т. ін. [Панахида:] «Цей червоноармієць бетону кожним цебром зміцнює обороноспроможність країни, вчить, як треба працювати..» (Мик., I, 1957, 202); - Він [фабрикант] ніколи не підніс жодного цебра з розтопленим залізом так, як ви носите цілими роками, і - має мільйони... (Ірчан, II, 1958, 285).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | цебер | цебри |
Родовий | цебра | цебрів |
Давальний | цеброві, цебру | цебрам |
Знахідний | цебер | цебри |
Орудний | цебром | цебрами |
Місцевий | на/у цебрі | на/у цебрах |
Кличний | цебре | цебри |
цебро
ЦЕБРО, а, с. Те саме, що цебер. Уляна, як прийшла із школи, стала поратись по хазяйству. Спочатку вона понесла в сарайчик цебро з водою (Донч., IV, 1957, 42); Двоє [робітників] пронесли на залізнім коромислі тяжке цебро і зникли (Мик., II, 1957, 98); - Сказано - осінь: ложка води, а цебро грязі! - почувся чоловічий голос (Юхвід, Оля, 1959, 143); Дорошеві видно було у вікно, як Павло пройшов із порожніми відрами до колодязя, вчепився руками за журавель, погнав його вниз, потім легко вихопив із цементових кругів обкуте залізними обручами дерев'яне цебро (Тют., Вир, 1964, 134); Неподалік Горпищенкової кошари, на сув'язі звивистих степових доріг, стоїть чабанський колодязь; здалеку червоніє на ньому цебро дивної конічної форми (Гончар, Тронка, 1963, 53); *Образно. Над Багвою гойдалося цебро весняного сонця (Епік, Тв., 1958, 351); Щодень все глибше сонячне цебро В заобрійний колодязь опускалось (Вирган, В розп. літа, 1959, 148).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | цебро | цебра |
Родовий | цебра | цебер |
Давальний | цебру | цебрам |
Знахідний | цебро | цебра |
Орудний | цебром | цебрами |
Місцевий | на/у цебрі | на/у цебрах |
Кличний | цебро | цебра |