центурія
ЦЕНТУРІЯ1, ї, ж. 1. У Стародавньому Римі-частина легіону, військовий підрозділ, який налічував сто чоловік.
2. Розряд громадян за поділом населення згідно з майновим цензом.
ЦЕНТУРІЯ2, ї, ж. Те саме, що золототисячник. В науковій медицині вживається «трава центурія», з якої в суміші з іншими гіркими травами (а то й самої центурії ) готують гірку настойку (Лікар. рослини.., 1958, 45).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | центурія | центурії |
Родовий | центурії | центурій |
Давальний | центурії | центуріям |
Знахідний | центурію | центурії |
Орудний | центурією | центуріями |
Місцевий | на/у центурії | на/у центуріях |
Кличний | центуріє | центурії |