циркон
ЦИРКОН, у, ч. Мінерал перев. бурувато-жовтого, червоно-бурого до чорного, оранжевого і зеленкуватого кольору, силікат цирконію; використовується в ювелірній справі і техніці. Алмази зосереджуються у розсипах разом з цирконом, хромітом та ільменітом (Наука.., 12, 1960, 15).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | циркон | циркони |
Родовий | циркону | цирконів |
Давальний | цирконові, циркону | цирконам |
Знахідний | циркон | циркони |
Орудний | цирконом | цирконами |
Місцевий | на/у цирконі | на/у цирконах |
Кличний | цирконе | циркони |