цирулик
ЦИРУЛИК, а, ч., заст., діал. Цирульник. - А Мафтей ваш? -Він... коли казав, що мусить ще в село піти, прийде пізніше. Може, до цирулика пішов голитися (Коб., III, 1956, 537); - Кажу, що покликано мене до війська.- То обстричи [обстригти]? - здогадався цирулик.- А що ж? (Март., Тв., 1954, 205); Цирулик почав розглядати рани і, запевне, мусив признати в душі, що перев'язка зовсім не була така лиха, як думав зразу (Фр., VIII, 1952, 347).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | цирулик | цирулики |
Родовий | цирулика | цируликів |
Давальний | цируликові, цирулику | цируликам |
Знахідний | цирулика | цируликів |
Орудний | цируликом | цируликами |
Місцевий | на/у цирулику, цируликові | на/у цируликах |
Кличний | цирулику | цирулики |