цоб
ЦОБ, розм. 1. Вигук, яким волів повертають ліворуч; соб. Аж ось здалі почулося: «Цоб! цоб! цоб!» - доносився скрип, гомін. Незабаром з улиці виткнулась одна паровиця волів, далі друга, третя, четверта (Мирний, III, 1954, 410); - Цоб! цоб! Куди? Цоб! - завернула вола Олександра батогом (Логв., Літа.., 1960, 112).
2. присл. Ліворуч.