ціпка
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | ціпка | ціпки |
Родовий | ціпки | ціпок |
Давальний | ціпці | ціпкам |
Знахідний | ціпку | ціпок |
Орудний | ціпкою | ціпками |
Місцевий | на/у ціпці | на/у ціпках |
Кличний | ціпко | ціпки |
ціпкий
ЦІПКИЙ, а, е, діал. 1. Цупкий (у 3 знач.). На гарбу видираються ще дві розхристані молодиці з ціпкими руками (Панч, На калин. мості, 1965, 9); Михайло спав солодким сном коло самої хижки, коло дверей, коли чує.. малесенькі рученятка обвилися коло його, наче ціпка хмелинонька, і голосочок шепоче: «Братику! братику!» (Вовчок, І, 1955, 341); Оксані од сліз полегшало, і вона заснула, обкрутившись коло матері, як ціпка березка з рожевими квіточками кругом дерева (Григ., Вибр., 1959, 337); Здорове, привітне лице мороз ціпкий нарум'янив (Фр., XIII, 1954, 38); *Образно. Ніч. Змагається на горах холодний розхлябаний вітер з ціпкою ще зимою й коли-не-коли тужливим плачем трембіти покотить лисими верхами (Козл., Пов. і опов., 1949, 194).
2. перен. Який уперто й наполегливо добивається своєї мети; стійкий, упертий. - Обскочили нас тухольці, кажеш? -кликнув він радісно. -..Тухольці ціпкий народ: кого раз в руки зловлять, то вже не люблять пустити (Фр., VI, 1951, 102).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | ціпкий | ціпка | ціпке | ціпкі |
Родовий | ціпкого | ціпкої | ціпкого | ціпких |
Давальний | ціпкому | ціпкій | ціпкому | ціпким |
Знахідний | ціпкий, ціпкого | ціпку | ціпке | ціпкі, ціпких |
Орудний | ціпким | ціпкою | ціпким | ціпкими |
Місцевий | на/у ціпкому, ціпкім | на/у ціпкій | на/у ціпкому, ціпкім | на/у ціпких |