ціпонька
ЦІПОНЬКА, и, ж. Зменш.-пестл. до ціпка. Виходить за хату [мати], узявши з сіней підситок із зерном. Незабаром чутно, як вона кличе: - Ціпоньки! ціпоньки! тю-тю-тю-тю-тю-тю! (Л. Укр., III, 1952, 228);- Ах, ти, моя старенька! моя поганенька, моя малесенька, моя ціпонька, моя милесенька!..- лащиться дядько до тітки, тріпаючи її по щоці рукою (Коцюб., І, 1955, 464).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | ціпонька | ціпоньки |
Родовий | ціпоньки | ціпоньок |
Давальний | ціпоньці | ціпонькам |
Знахідний | ціпоньку | ціпоньок |
Орудний | ціпонькою | ціпоньками |
Місцевий | на/у ціпоньці | на/у ціпоньках |
Кличний | ціпонько | ціпоньки |