чванько
ЧВАНЬКО, а, ч. і ж., розм. Людина, яка любить чванитися, схильна до чванства. Хвалився Будяку, надувшись, Коров'як, Що на троянду він походить колючками; А мій Будяк Сказав чванькові так: Не колючками будь похожий,- а квітками (Бор., Тв., 1957, 143); [Кость:] Розпочинаємо виступ гуртків: танцювального, хорового та драматичного артілі "Шлях Ілліча" під керівництвом Костя Бережного! [Галина:] От чванько! (Зар., Антеї, 1962, 22).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | чванько | чваньки |
Родовий | чванька | чваньків |
Давальний | чванькові, чваньку | чванькам |
Знахідний | чванька | чваньків |
Орудний | чваньком | чваньками |
Місцевий | на/у чваньку | на/у чваньках |
Кличний | чванько | чваньки |