чепуріння
ЧЕПУРІННЯ, я, с. Дія за знач. чепурити, чепуритися. Дух охайності, чепуріння опанував її цілком - і вона товклась по цілих днях: двічі побілила хату знадвору і всередині, щодня підмазувала комин та підводила червоним глеєм припічок (Коцюб., II, 1955, 29); "Хазяїн" щоночі ганяв Козакова по "язика".. Не до шику було, не до чепуріння (Гончар, III, 1959, 106).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | чепуріння | чепуріння |
Родовий | чепуріння | чепурінь |
Давальний | чепурінню | чепурінням |
Знахідний | чепуріння | чепуріння |
Орудний | чепурінням | чепуріннями |
Місцевий | на/у чепурінні | на/у чепуріннях |
Кличний | чепуріння | чепуріння |