ЧЕСОНУТИ, ну, неш, док., однокр., перех. і неперех. Підсил. до чеснути. Тимко чесонув його ще раз. Цівадіс сів, тяжко, по-вовчому завивши (Тют., Вир, 1964, 484); -Даруйте, товаришу майор, -жартома виструнчився Скиба.- Я одразу ж відчув, що переді мною майор, ще й до того ж граф, і тому не чесонув по вас з автомата (Загреб., Європа 45, 1959, 53).