чиншовик
ЧИНШОВИК, а, ч., іст. Орендатор, який платив чинш власникові землі. То був ґрунт одного шляхтича-чиншовика, Івана Михалчевського (Н.-Лев., II, 1956, 125); Ці "шляхтичі" звичайно були "чиншовиками", тобто засівали землю, виплачуючи за неї поміщикові щорічну плату - "чинш" (Рильський, Веч. розмови, 1964, 65).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | чиншовик | чиншовики |
Родовий | чиншовика | чиншовиків |
Давальний | чиншовикові, чиншовику | чиншовикам |
Знахідний | чиншовика | чиншовиків |
Орудний | чиншовиком | чиншовиками |
Місцевий | на/у чиншовику, чиншовикові | на/у чиншовиках |
Кличний | чиншовику | чиншовики |