читальник
ЧИТАЛЬНИК, а, ч., заст. 1. Читач. Реєстру захватів пора покласти край, Моїх читальників шануючи терпіння (Рильський, Поеми, 1957, 244); // Той, хто читає щось в даний момент. - ...Наші ліві депутати,- долітають до мене слова читальника, - тримають,- тут Юхим передихнув, далі знов нагнувся до книжки й додав: - ся... Хм... і нащо воно так: тут "тримають", а потім "ся" (Вас., І, 1959, 360); Далі я читав, вважаючи на знаки, і бачив, як щасливий батько любувався своїм читальником (Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 195).
2. Той, хто постійно відвідує читальню. Він прочитував цілу газету від заголовку [заголовка] аж до оповісток. Та й читальники слухали терпеливо від початку до кінця (Март., Тв., 1954, 418).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | читальник | читальники |
Родовий | читальника | читальників |
Давальний | читальникові, читальнику | читальникам |
Знахідний | читальника | читальників |
Орудний | читальником | читальниками |
Місцевий | на/у читальнику, читальникові | на/у читальниках |
Кличний | читальнику | читальники |