чоловічина
ЧОЛОВІЧИНА1, и, ч„ розм. Те саме, що чоловік. Чоловічина він непоказний собою - скидається весь на велику мурашку, поперев'язувану горбками (Козл., Ю. Крук, 1957, 107); Дідові подобалось, як жінка схарактеризувала його ворога. - Поганий чоловічина, нема де правди діти,- сказав дід (Гжицький, У світ.., 1960, 107); - От чоловічина... Для своєї наживи готовий у вогонь і воду, а для загального добра і пальцем не ворухне... (Кучер, Трудна любов, 1960, 557).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | чоловічина | чоловічини |
Родовий | чоловічини | чоловічин |
Давальний | чоловічині | чоловічинам |
Знахідний | чоловічину | чоловічин |
Орудний | чоловічиною | чоловічинами |
Місцевий | на/у чоловічині | на/у чоловічинах |
Кличний | чоловічино | чоловічини |