чудернацько
ЧУДЕРНАЦЬКО. Присл. до чудернацький 2. Вони й не скаржились, а все так говорили чудернацько: - Ми боїмось... велике се... багацько тут всього... багацько... (Л. Укр., І, 1951, 406); Степан спав горілиць.. Губи в нього розтулилися, він чудернацько якось копилив їх, випинав, мовби красувався перед ким-небудь (Загреб., Спека, 1961, 15).