чудище
ЧУДИЩЕ, а, с., рідко. Те саме, що чудовисько. Для ящірки це величезне створіння [людина] було жахливим чудищем (Донч., І, 1956, 60); *У порівн. Білий димок, хвилюючись, здіймається догори понад чумацьким табором, що чорніє у пітьмі здоровими мажами, немов якесь дивоглядне чудище (Коцюб., І, 1955, 179).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | чудище | чудища |
Родовий | чудища | чудищ |
Давальний | чудищеві, чудищу | чудищам |
Знахідний | чудище | чудищ |
Орудний | чудищем | чудищами |
Місцевий | на/у чудищі | на/у чудищах |
Кличний | чудище | чудища |