чукикати
ЧУКИКАТИ, аю, аєш, недок., перех., розм. Забавляючи, підкидати на руках, ногах дитину і промовляти при цьому слово "чук-чуки"; гуцати. - А що ж се Хведора досі немає?- спитала баба, усаджуючись біля Христі, котра чукикала на колінах Петруся (Мирний, III, 1954, 324); Оксана з колиски взяла Маркуся, закутала в грубі полотняні пелюшки і чукикала на руках (Чорн., Потік.., 1956, 252); Вона висмикнула дитину з рук Шмалька й почала її чукикати з тою легкістю і вправністю, з якою можуть це робити тільки жінки (Добр., Очак. розмир, 1965, 379).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | чукикаю | чукикаємо |
2 особа | чукикаєш | чукикаєте |
3 особа | чукикає | чукикають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | чукикатиму | чукикатимемо |
2 особа | чукикатимеш | чукикатимете |
3 особа | чукикатиме | чукикатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | чукикав | чукикали |
Жіночий рід | чукикала | |
Середній рід | чукикало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | чукикаймо | |
2 особа | чукикай | чукикайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | чукикаючи | |
Минулий час | чукикавши |