шарфик
ШАРФИК, а, ч. Зменш.-пестл. до шарф 1. [Мати:] Гаразд, що встигла шарфик доплести... Адже ж на тій міжзоряній дорозі холодний протяг дме на всі світи і навіть місяць блідне на морозі (Лев., Драми.., 1967, 433); Свіжий вітерець приємно хлюпав в обличчя, зривав з неї газовий шарфик (Баш, Надія, 1960, 6).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | шарфик | шарфики |
Родовий | шарфика | шарфиків |
Давальний | шарфикові, шарфику | шарфикам |
Знахідний | шарфик | шарфики |
Орудний | шарфиком | шарфиками |
Місцевий | на/у шарфику | на/у шарфиках |
Кличний | шарфику | шарфики |