шемрання
ШЕМРАННЯ, я, с. Дія за знач. шемрати і звуки, утворювані цією дією. Він [вітер] летить здалеку, ..всичує [вбирає] в себе.. шемрання темного лісу, дзюрчання вод і дзвін стиглого колоса (Коцюб., І, 1955, 388); Поволі нічні звуки сповнювали степ. Звідусіль чулося то шелест, то ледве вловиме шемрання (Донч., І, 1956, 151); З темного неба сіявся морок разом з дощиком, вулиця втопала в темряві і тихому шемранні дощу (Дн. Чайка, Тв., 1960, 192); Вслухаюсь в ніч. Немов далекий шепіт, Мов шемрання смутного вітерця, Якісь примарні долітають звуки Крізь шиби заморожені... (Рильський, II, 1960, 204).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | шемрання | шемрання |
Родовий | шемрання | шемрань |
Давальний | шемранню | шемранням |
Знахідний | шемрання | шемрання |
Орудний | шемранням | шемраннями |
Місцевий | на/у шемранні | на/у шемраннях |
Кличний | шемрання | шемрання |