шинк
ШИНК, у, ч., заст., діал. Шинок. Світлиця стала схожою на шинк, писарка походжала по хаті, мов шинкарка (Н.-Лев., IV, 1956, 155); Був собі колись якийсь-то циган, та такий же то прегіркий п'яниця.. Чи є у його яка копійчина, так і несе її у шинк, чи яка жупанина - він і її туди ж пре! (ТІ. Куліш, Вибр., 1969, 199).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | шинк | шинки |
Родовий | шинку | шинків |
Давальний | шинкові, шинку | шинкам |
Знахідний | шинк | шинки |
Орудний | шинком | шинками |
Місцевий | на/у шинку | на/у шинках |
Кличний | шинку | шинки |