шкуринка
ШКУРИНКА, и, ж. 1. Те саме, що скорина 1. Начко, обгризши всю верхню шкуринку з свого хліба, сидів у кутку та плакав (Фр., VI, 1951, 169); О, то були не-перевершені хвилини щастя: відчувати на зубах тверду хлібну шкуринку, смакувати кислуватим духом справжнього хліба (Збан., Сеспель, 1961, 266).
2. Те саме, що шкірка 2. Весняним подихом тягнеться тепло від грубки, пахне приємно пригорілою картопляною шкуринкою (Збан., Єдина, 1959, 29); Щоранку курям слід давати вітамінний підкорм з кришеної моркви, буряків, шкуринок кавунів тощо (Шкідн. і хвор.. рослин, 1956, 27).
3. Те саме, що кірка 1. Вночі був невеличкий мороз. Стужавіла земля, калюжі покрились тоненькою льодовою шкуринкою (Збан., Таємниця.., 1931, 306).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | шкуринка | шкуринки |
Родовий | шкуринки | шкуринок |
Давальний | шкуринці | шкуринкам |
Знахідний | шкуринку | шкуринки |
Орудний | шкуринкою | шкуринками |
Місцевий | на/у шкуринці | на/у шкуринках |
Кличний | шкуринко | шкуринки |