ШПАК, а, ч. 1. Невеликий перелітний співучий птах ряду горобиних з коротким хвостом, прямим дзьобом і великими крильми. Он чорний шпак співа вгорі. Зозуля голосно кукука (Щог., Поезії, 1958, 319); Шпак не від того, щоб, як спілі вишні. Покуштувати, що воно на смак,- Та садових повзучих розбишак. Неситу гусінь нищить так ретельно. Що той грішок не майте за смертельний. Шануйте друга... (Рильський, III, 1961, 178); Сім'я шпаків, як показали спостереження, поїдає за одну добу понад 350 штук гусені сарани і слимаків - найзліших ворогів сільського господарства (Корисні птахи.., 1950, 6); *У порівн. В хаті навколо однієї миски, мов шпаки, збилась засмагла худюща й обдерта дітлашня (Стельмах, І, 1962, 515).
2. перен. Темно-сірий кінь. Вже над вечором прибув граф Кшивотульський бричкою, запряженою парою огнистих шпаків (Фр., VII, 1951, 339); Закосичені кольоровими биндами, підлетіли під ганок задимлені шпаки, і Митрофан Созоненко в шапці-макітрі підвівся з воза (Стельмах, II, 1962, 371).