шпиг
ШПИГ1, а, ч., розм. Те саме, що шпигун. - Панове, я не шпиг. По-польськи говорю. Коли не б'ємося, то з вами п'ю й курю (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 43); Моя пам'ять перебирала цілу галерею шпигів, яких я знав у багатьох городах, але не могла згадати, де й коли я бачив цього добродія (Коцюб., II, 1955, 428); [Сганарель:] Нас викрито. Я бачив, недалечко чернець якийсь блукає... Се шпиг від інквізиції, напевне, а може й кат з отруєним стилетом (Л. Укр., III, 1952, 367); *Образно. Моя люба! Мій розум - досвідчений шпиг, А до того ще й блазень штудерний,- Свідок фіглів твоїх 1 любовних інтриг (Вороний, Вибр., 1959, 182); *У порівн. Я скрізь лазив, на все очима назирав, як піп, до всього уха наставляв, як шпиг... (Вовчок, VI, 1956, 231).
ШПИГ2, виг., розм. Уживається як присудок за знач. шпигати і шпигнути. Зразу наче і бадьоро скочив, та тілько що ноги спустив додолу,- аж мене в поперек - шпиг! (Мирний, IV, 1955, 354).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | шпиг | шпиги |
Родовий | шпига | шпигів |
Давальний | шпигові, шпигу | шпигам |
Знахідний | шпига | шпигів |
Орудний | шпигом | шпигами |
Місцевий | на/у шпигу | на/у шпигах |
Кличний | шпигу | шпиги |