шруті
ШРУТІ, невідм., ч., муз. 1. Найменший інтервал між двома звуками (менше півтону). 2. Принцип організації звукоряду в індійській класичній музиці, що передбачає його поділ на 22 неоднакових за величиною інтервали. 3.: ** Тексти шруті (одкровення) – священні писання індуїзму, до яких належать Веди та коментарі до них; цей термін вживається напротивагу текстам сиріті, оскільки згідно з вірою індуїстів мають беззаперечно божественне походження, тобто є прямим одкровенням «космічного звуку правди», почутого древніми ріші, які переклали його в зрозумілу для людей форму.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | шруті | шруті |
Родовий | шруті | шруті |
Давальний | шруті | шруті |
Знахідний | шруті | шруті |
Орудний | шруті | шруті |
Місцевий | на/у шруті | на/у шруті |
Кличний | шруті | шруті |