щілинний
ЩІЛИННИЙ, а, с. 1. Який має щілину, щілини. Щілинна лампа; Щілинний диск; // Який проходить, проникає крізь щілину; // Який є щілиною. Коли вода витікає не з водовмісної верстви, а з щілин водонепроникних порід,- такі джерела називаються щілинними джерелами (Курс заг. геол., 1947, 127).
2. лінгв. Утворюваний від тертя повітря в щілині між зближеними органами мовлення; фрикативний. При творенні приголосного в якій-небудь частині мовного апарату може виникати щілина, тоді повітря проходить крізь неї з більшим або меншим шумом тертя. Приголосні, утворювані таким способом, називаються щілинними, або фрикативними (Сучасна укр. літ. м., І, 1969, 133).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | щілинний | щілинна | щілинне | щілинні |
Родовий | щілинного | щілинної | щілинного | щілинних |
Давальний | щілинному | щілинній | щілинному | щілинним |
Знахідний | щілинний, щілинного | щілинну | щілинне | щілинні, щілинних |
Орудний | щілинним | щілинною | щілинним | щілинними |
Місцевий | на/у щілинному, щілиннім | на/у щілинній | на/у щілинному, щілиннім | на/у щілинних |