юга
ЮГА, и, ж. 1. Те саме, що імла. Палке небо, жовтувата Недвижима пилюга. Млява спека й тьмянувата, Де не глянеш, скрізь юга (Манж., Тв., 1955, 72); Сонце.. витріщилося зверху.. Понад озером закурилася легенька синяста юга (Дн. Чайка, Тв., 1960, 115); Навкруги весь степ як у тумані од юги (Головко, II, 1957, 224).
2. Снігова буря; завірюха, хурделиця. А все як давнє спогадаю, То воскресає і воно: Та люта ніч, юга холодна... (Черн., Поезії, 1959, 94); // Сніг, що переноситься низовим вітром. Вітер шаленів. Він люто здував з горбів суху, колючу югу, болісно бив нею в обличчя, сипав під ноги (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 342).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | юга | юги |
Родовий | юги | юг |
Давальний | юзі | югам |
Знахідний | югу | юги |
Орудний | югою | югами |
Місцевий | на/у юзі | на/у югах |
Кличний | юго | юги |
юз
ЮЗ, а, ч. Літеродрукувальний телеграфний апарат.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | юз | юзи |
Родовий | юза | юзів |
Давальний | юзові, юзу | юзам |
Знахідний | юз | юзи |
Орудний | юзом | юзами |
Місцевий | на/у юзі | на/у юзах |
Кличний | юзе | юзи |