яловий
ЯЛОВИЙ, а, е. 1. Який не дає приплоду (про самиць сільськогосподарських тварин). Щастя, як горох з мішка, так і сиплеться на нашого Павлуся, і урожай у його луччий [кращий], як у других, і корів нема ялових (Стор., І, 1957, 58); // перен., розм. Який не має дітей (про жінку). Штефан.. мав дружину - бездітну Марію.., яку образливо прозивали яловою княгинею (Нар. тв. та етн., 4, 1968, 41); П'ять років не мав Коваль Андрій дитини, Хима ялова ходила (Кач., II, 1958, 11).
2. розм. Неродючий (про землю). Ялова земля не нагодує, а сама їсти просить (Укр. присл.., 1963, 246); Ішли [люди на сход] ліниві, сірі, важкі, наче груддя. ялової землі, яка їх зродила (Коцюб., II, 1955, 98); Краще ялову ріллю самому орати, як із буйної хопту полоти... (У. Кравч., Вибр., 1958, 395).
3. перен., розм. Пустий, безпредметний, нікому не потрібний. Ви побоялись ризикувати.. А тепер.. непрошені приходите з своїми яловими порадами ... (Вільде, Сестри.., 1958, 147); // Те саме, що марний1 1. Покину човен, пхну ногою, відпекаюсь ревучих хвиль та в тебе відпічну [відпочину] в спокою, позбувшись ялових зусиль (У. Кравч., Вибр., 1958, 47).
4. Вигот. із шкіри великої рогатої худоби. Ялові ремінці підтримували каски (Ле, В снопі.., 1960, 204).
ЯЛОВИЙ, а, е, діал. Ялиновий (у 1 знач.). За селом в яловім бору Важке гудіння пронеслось (Фр., X, 1954, 314).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | яловий | ялова | ялове | ялові |
Родовий | ялового | ялової | ялового | ялових |
Давальний | яловому | яловій | яловому | яловим |
Знахідний | яловий, ялового | ялову | ялове | ялові, ялових |
Орудний | яловим | яловою | яловим | яловими |
Місцевий | на/у яловому, яловім | на/у яловій | на/у яловому, яловім | на/у ялових |
ялова
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | ялова | ялові |
Родовий | ялової | ялових |
Давальний | яловій | яловим |
Знахідний | ялову | ялових |
Орудний | яловою | яловими |
Місцевий | на/у яловій | на/у ялових |
Кличний | ялова | ялові |