європейці
ЄВРОПЕЙЦІ, ів, мн. (одн. європеєць, йця, ч.; ЄВРОПЕЙКА, и, ж. Жителі або уродженці Європи. Емене вийшла на поклик материн і мало не звалила з ніг двох європейок, що розмовляли з матір'ю (Коцюб., І, 1955, 289); Одним з перших європейців, що побували в Індії і склали цінний опис цієї країни, був тверський купець Афанасій Нікітін (Нова іст., 1956, 20); // заст. Людина високої культури, освіченості.
європеєць
ЄВРОПЕЄЦЬ див. європейці.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | європеєць | європейці |
Родовий | європейця | європейців |
Давальний | європейцеві, європейцю | європейцям |
Знахідний | європейця | європейців |
Орудний | європейцем | європейцями |
Місцевий | на/у європейці | на/у європейцях |
Кличний | європейцю | європейці |
європейка
ЄВРОПЕЙКА див. європейці.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | європейка | європейки |
Родовий | європейки | європейок |
Давальний | європейці | європейкам |
Знахідний | європейку | європейок |
Орудний | європейкою | європейками |
Місцевий | на/у європейці | на/у європейках |
Кличний | європейко | європейки |