імунізований
ІМУНІЗОВАНИЙ, а, е, мед. Дієпр. пас. мин. ч. до імунізувати. Радянські учені встановили, що молодняк великої рогатої худоби, імунізований вакциною з штаму № 19, з віком втрачає позитивну реакцію зв'язування комплементу (Мікр. ж., XXII, 4, 1960, 37); // у знач. прикм. Стан нервової системи імунізованих тварин впливає на перебіг алергічних реакцій (Мікр. ж., XVIII, 3, 1956, 57).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | імунізований | імунізована | імунізоване | імунізовані |
Родовий | імунізованого | імунізованої | імунізованого | імунізованих |
Давальний | імунізованому | імунізованій | імунізованому | імунізованим |
Знахідний | імунізований, імунізованого | імунізовану | імунізоване | імунізовані, імунізованих |
Орудний | імунізованим | імунізованою | імунізованим | імунізованими |
Місцевий | на/у імунізованому, імунізованім | на/у імунізованій | на/у імунізованому, імунізованім | на/у імунізованих |