інсценізувати
ІНСЦЕНІЗУВАТИ, ую, уєш, недок. і док., перех. 1. Переробляти літературний твір для сцени або кіно. Для учнівських самодіяльних гуртків інсценізує [С. Ва-сильченко] свої оповідання «Свекор», «Червоний вечір» («У жнива») та оповідання Франка «До світла» (Іст. укр. літ., II, 1956, 111); Їй спадає на думку влаштувати вечір, присвячений Крилову, інсценізувати байки (Донч., V, 1957, 245).
2. перен. Те саме, що інсценувати 2.
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | інсценізую | інсценізуємо |
2 особа | інсценізуєш | інсценізуєте |
3 особа | інсценізує | інсценізують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | інсценізуватиму | інсценізуватимемо |
2 особа | інсценізуватимеш | інсценізуватимете |
3 особа | інсценізуватиме | інсценізуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | інсценізував | інсценізували |
Жіночий рід | інсценізувала | |
Середній рід | інсценізувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | інсценізуймо | |
2 особа | інсценізуй | інсценізуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | інсценізуючи | |
Минулий час | інсценізувавши |