ініціативний
ІНІЦІАТИВНИЙ, а, е. Який виявляє ініціативу, уміє самостійно розв'язувати що-небудь; заповзятливий. Кінчав [школу] - кращим учнем, живим, ініціативним, з нахилом до протестантства (Вас., Незібр. тв., 1941, 160); Комсомолець Добротвор був хорошим, ініціативним секретарем комсомольської організації (Збан., Т. Шашло, 1949, 48); // Який перший починає будь-яку справу, робить почин. - Це ж ми, комсомольці, допомогли біднякам створити ініціативну групу, щоб організувати у нас колгосп (Козл., Весн. шум, 1952, 85).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | ініціативний | ініціативна | ініціативне | ініціативні |
Родовий | ініціативного | ініціативної | ініціативного | ініціативних |
Давальний | ініціативному | ініціативній | ініціативному | ініціативним |
Знахідний | ініціативний, ініціативного | ініціативну | ініціативне | ініціативні, ініціативних |
Орудний | ініціативним | ініціативною | ініціативним | ініціативними |
Місцевий | на/у ініціативному, ініціативнім | на/у ініціативній | на/у ініціативному, ініціативнім | на/у ініціативних |