іч
ІЧ, част., розм. Уживається (найчастіше перед який, як), щоб звернути чию-небудь увагу на когось, щось, підсилити вираз; бач, дивись. [Xимка:] Іч, яку ловку та голосну [пісню] зачали! (Мирний, V, 1955, 229); Терентій аж стрепенувся на своєму чудернацькому стільці і пустив у клешні вус [вусів] лукаву посмішку: іч, як хитромудро викручується пан. Нічого, вибирайся сам собі на берег, видряпуйся, як можеш, а я тобі навряд чи подам і гнилу соломинку (Стельмах, І, 1962, 566).