ґавра
ГАВРА, и, ж., діал. 1. Лігво звіра; барліг. В лісах.. медведі ссали лапи в своїх гаврах і дрімали зимовим сном (Фр., VIII, 1952, 38);* Образно. То наймався [Юрчик] на найтяжчу роботу, гори перевертав, то півзими лежав у якій-небудь гаврі, у ведмежім барлозі, смокчучи свою нерозлучну віковічну люльку (Хотк., II, 1966, 152).
2. перен., зневажл. Рот. - Ци [чи] не стулиш ти си гавру? - крикнув нараз Василь (Фр., І. 1955, 145).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | ґавра | ґаври |
Родовий | ґаври | ґавр |
Давальний | ґаврі | ґаврам |
Знахідний | ґавру | ґаври |
Орудний | ґаврою | ґаврами |
Місцевий | на/у ґаврі | на/у ґаврах |
Кличний | ґавро | ґаври |