ґевал
ГЕВАЛ, а, ч. , фам. Велика неповоротка, незграбна людина. Щирі дитячі сльози чотирнадцятирічного гевала чимало розважали обозників (Ю. Янов., I, 1958, 519); В уяві склався образ здоровенного гевала, грубого і самозакоханого (Собко, Звич. життя, 1957, 49); // заст. Груба некультурна людина. З виду й з одежі [чоловік] не гевал, не бурлака, а щось не просте (Стор., І, 1957, 334).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | ґевал | ґевали |
Родовий | ґевала | ґевалів |
Давальний | ґевалові, ґевалу | ґевалам |
Знахідний | ґевала | ґевалів |
Орудний | ґевалом | ґевалами |
Місцевий | на/у ґевалі, ґевалові | на/у ґевалах |
Кличний | ґевале | ґевали |